Адаптація хворих на поширені дерматози, асоційовані з лікарською хворобою

Автори:
wm
Автори:
Адаптація хворих на поширені дерматози, асоційовані з лікарською хворобою
10.05.2018

 

Забруднення навколишнього середовища є фактором ризику появи у населення різних патологічних процесів і порушення стану адаптації з наступним розвитком моно- або полісенсибілізації, зокрема до лікарських засобів (ЛЗ). Оскільки оцінка адаптаційних можливостей є важливим критерієм стану здоров’я, мета роботи полягала в дослідженні стану адаптації у хворих на поширені дерматози без ускладненого алергологічного анамнезу і з асоційованою лікарською хворобою (ЛХ).

Матеріали та методи. Стан адаптації визначали за співвідношенням вмісту лімфоцитів і сегментоядерних нейтрофілів у лейкоцитарній формулі – індекс Гаркаві, який, як рівень адаптаційної напруги організму, має наступні градації: а) зона тренування – 0,32–0,51; б) зона спокійної активації – 0,52–0,71; в) зона підвищеної активації > 0,71; г) стрес < 32. Сенсибілізацію до ЛЗ виявляли за допомогою традиційних методів (ультразвуковий тест, реакція агломерації лейкоцитів, швидкість осадження еритроцитів у присутності ЛЗ). Під наглядом перебували 185 хворих на поширені дерматози, з яких у 118 була супутня ЛХ (по 25 хворих – алергічний дерматит і рожеві вугрі, 24 хворих – псоріаз, по 22 хворих – екзема та харчова токсидермія), а в 67 – алергологічний анамнез не обтяжений (15 хворих – псоріаз; по 16 хворих – алергічний дерматит і екзема; по 10 хворих – рожеві вугри, харчова токсидермія). Контрольну групу становили 15 практично здорових осіб.

Результати дослідження. Порівняльний аналіз показників адаптації у всієї групи хворих на поширені дерматози як асоційованих з ЛХ, так і без ускладненого алергологічного анамнезу свідчить, що 40% практично здорових осіб перебували в зоні тренування, а 60% – спокійної активності. Серед хворих на поширені дерматози без ускладненого алергологічного анамнезу в реакції тренування перебували 32,9% обстежених, спокійної активності – 19,5%, підвищеної активності – 14,7%, переактивації – 8,5%, гострого та хронічного стресу – по 12,2%. На підставі цих даних порушення адаптаційних механізмів у хворих на поширені дерматози без ускладненого алергологічного анамнезу встановлено у 47,6% обстежених, які перебували в зоні підвищеної активності (14,7%), переактивації (8,5%) та зоні гострого і хронічного стресу (24,4%).

Аналіз типів адаптаційних реакцій у хворих на поширені дерматози, асоційовані з ЛХ, свідчить, що порушення стану адаптаціі виявляють у 44,2% обстежених (в зоні підвищеної активації – 16%, перактивації – 14,1%, гострого стресу – 8%, хронічного стресу – 6,1%). Найчастіше порушення адаптаційних механізмів реєструють у хворих на алергічний дерматит (у 40% обстежених), псоріаз (29%), екзему (28%), харчову токсидермію (22%). Згідно з отриманими даними, вірогідної різниці в порушеннях адаптаційних механізмів у хворих на поширені дерматози без ускладненого алергологічного анамнезу (47,6%) і у хворих на дерматози, асоційовані з ЛХ (44,2%), не встановлено. Між тим, якщо серед хворих на дерматози, асоційовані з ЛХ, більша кількість обстежених (30,1%) перебувала в зоні підвищеної активації (16%) та переактивації (14,1%) і менша (14,1%) – в зоні гострого (8%) і хронічного стресу (6,1%), то серед хворих без ускладненого алергологічного анамнезу, навпаки, менша кількість обстежених (23,2%) перебувала в зоні підвищеної активації (14,7%) та переактивації (8,5%) і більша (24,4%) – в зоні гострого (12,2%) і хронічного стресу – (12,2%).

Серед хворих на поширені дерматози, асоційовані з ЛХ, в зоні тренування перебували переважно обстежені на харчову токсидермію (41%) і екзему (31%), а в зоні спокійної активації – обстежені на рожеві вугри (48%) та екзему (41%). Щодо зон підвищеної активації (хворі на псоріаз – 29%), переактивації (хворі на харчову токсидермію – 22%; рожеві вугри – 16%; алергічний дерматит – 16%; екзему – 14%), гострого і хронічного стресу (хворі на алергічний дерматит – 24% і на екзему – 14%), то серед них реєстрували переважно хворих на алергічний дерматит (40%), псоріаз (29%), екзему (28%), харчову токсидермію (22%).

Висновки. 1. Порушення адаптації виявлені як у хворих на поширені дерматози, асоційовані з ЛХ, так і у хворих без ускладненого алергологічного анамнезу, відповідно, у 44,2% (з них у зоні підвищеної активації перебували 16% хворих, переактивації – 14,1%, гострого стресу – 8%, хронічного стресу – 6,1%) і 47,6% (з них у зоні підвищеної активації перебували 14,7% хворих, переактивації – 8,5%, гострого стресу – 12,2% і хронічного стресу – 12,2%). 2. Найчастіше порушення адаптаційних механізмів серед хворих з асоційованою ЛХ реєстрували в обстежених на алергічний дерматит (40%), псоріаз (29%), екзему (28%), харчову токсидермію (22%).

Журнал «Клінічна імунологія. Алергологія. Інфектологія» Спеціальний номер ' 2018 Тема: Конференція «Алергійні захворювання в клінічній практиці»

Матеріали по темі

04.08.2020   Читати статтю на сайте Клінічна іммунологія. Алергологія. Інфектологія Актуальна тема: Коронавірусна хвороба 2019 (COVID-19)

21.06.2020   Стаття в форматі PDF На початку цього року на сторінках спеціалізованого видання The Journal of Allergy and Clinical Immunology з’явилася оновлена версія рекомендацій Робочої групи ARIA (Allergic Rhinitis and Its Impact on Asthma) щодо лікування алергічного риніту (АР), сформульованих із застосуванням системи розробки, оцінки й експертизи ступеня обґрунтованості клінічних рекомендацій (GRADE) і з […]

Авторы:О.О. Волков, д. мед. н., доцент кафедри анестезіології, інтенсивної терапії та МНС ФПО ДЗ «Дніпропетровська медична академія МОЗ України» 24.05.2020   На основі аналізу нових доказових даних і результатів опитування експертів-консультантів комітетом зі стандартів і практичних параметрів Американського товариства анестезіологів (American Society of Anesthesiologists, ASA) у співпраці з Товариством акушерської анестезіології та перинатології (Society for Obstetric Anesthesia and Perinatology) […]

Авторы:Ignacio J. Ansoteguia, Giovanni Meliolib, GiorgioWalter Canonicab та ін. 05.05.2020   Стаття у форматі PDF Відкриття IgE-антитіл у кінці 1960-х рр. дало можливість використовувати їх як специфічний біомаркер для ідентифікації алергічних захворювань (АЗ), зумовлених алергенами довкілля (зазвичай білками). У традиційних тестах на виявлення IgE-антитіл, таких як шкірні прик-тести (ШПТ) та тести на виявлення специфічних IgE (sIgE) in vitro, використовують неочищені екстракти, отримані з джерела алергену, […]